Адаптація першокласників
до навчання у школі - одна з найактуальніших проблем дитячої психології, яка
вирішує її разом із педагогікою, психогігієною, біологією, соціологією. Процес
адаптації - вузловий момент становлення дитини в якості суб'єкта навчальної
діяльності. По-перше, тому, що в ході адаптації до шкільного навчання дитина
отримує орієнтацію в системі поведінки, яка надовго визначає подальшу долю її
розвитку. По-друге, в ході цього процесу формується учнівський колектив з
певним рівнем соціально-психологічної згуртованості. Взаємини у шкільному класі
виступають могутнім засобом залучення особистості дитини до нових соціальних
функцій, культури, норм поведінки, характерних для школи.
Адаптація - універсальна
форма взаємодії людини з оточуючим середовищем. Це складне соціально зумовлене
явище, що охоплює три рівні адаптивної поведінки людини: біологічний,
психологічний і соціальний з провідною роллю останнього. Адаптивну діяльність
людей мотивують соціально зумовлені потреби. Водночас для неї властиве і
специфічно біологічне, притаманне людському організму. Все це характеризує
адаптацію як цілісний біопсихосоціальний процес.
Процес адаптації
першокласників протікає на всіх її рівнях:
- біологічному (пристосування до нового режиму
навчання й життя);
- психологічному (входження до нової системи
вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності );
- соціальному (входження до учнівського
колективу).
